Програмування на Visual Basic
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту

Анализ интернет сайта

[Vox.com.ua] Портал українця

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
blok

П`ятниця, 20.07.2018, 08:31

Словник з програмування
А

Адреса – номер байта в оперативній або іншій пам'яті комп'ютера.
Адреса змінної – адреса першого байта ділянки пам'яті, що займається змінною.
Алфавіт – скінченна множина символів.
Алгебра Буля – алгебра, множина елементів якої складається з бульових значень "хибність" і "істина" та операцій бульового множення (кон'юнкція), бульового додавання (диз'юнкція) і заперечення. У мові Паскаль значення позначаються сталими false і true, а операції – знаками and, or і not відповідно.
Алгоритм – описання дій, які треба виконати для розв'язання якоїсь задачі.
Алгоритм евристичний – алгоритм, побудований на основі евристики.
Аргумент у виклику підпрограми – вираз, який відповідає параметрові, означеному в заголовку підпрограми. Якщо параметр є ім'ям змінної, то аргумент задає значення, що присвоюється параметрові-значенню перед виконанням виклику, або змінну, що ставиться у відповідність параметрові-змінній. Якщо параметр є ім'ям підпрограми, то аргумент задає підпрограму, яка при виконанні виклику "підставляється на місце" параметра. У сучасних мовах програмування параметр може бути ім'ям типу – тоді аргумент задає тип.

Б

Байт – ділянка пам'яті, що може мати 256 різних станів. Кожний байт оперативної пам'яті має свій номер – адресу.
Бібліотека підпрограм – файл, у якому в системі програмування зберігаються "стандартні" підпрограми.
Блок – ділянка дискової пам'яті фіксованого розміру (найчастіше, 512 байтів), що є одиницею фізичного обміну даних.
Блок-схема – форма вираження алгоритмів. Послідовність дій задається стрілками.
Буфер – спеціальна ділянка пам’яті програми, яка надається кожній файловій змінній при її зв’язуванні. З її використанням зменшується загальна кількість фізичних обмінів даними між пам'яттю програми та зовнішніми носіями, що сприяє більш ефективному виконанню програми.

В

Виклик підпрограми – позначення процесу виконання підпрограми. У мові Паскаль виклик функції є виразом – його значенням є значення, що повертається з виклику. Виклик процедури є оператором.
Виклик підпрограми рекурсивний – виклик підпрограми, записаний у її власному тілі.
Вираз (мови високого рівня) – запис, що задає застосування операцій до операндів – значень простіших виразів. Застосування операцій утворює процес обчислення значення виразу. Результатом цього процесу є значення виразу. У загальному розумінні це запис у деякій системі позначень, тобто мові.
Відношення – одна з операцій порівняння, позначених у мові Паскаль знаками =, <>, <, <=, >, >=. В математиці відношенням на множині називається підмножина її декартового квадрату.
Вказівник – змінна, значеннями якої є адреси.
Вказівник типізований – змінна, значеннями якої є адреси змінних деякого типу, заданого в її означенні.

Г

Генератор псевдовипадкових чисел – підпрограма, в результаті багаторазових викликів якої породжується послідовність псевдовипадкових чисел.
Глибина рекурсії викликів рекурсивної підпрограми – кількість викликів рекурсивної підпрограми, процеси виконання яких розпочато, але ще не закінчено.
Граматика – система описання структури виразів мови. У ній задаються алфавіт (множина термінальних символів), система понять мови (множина нетермінальних символів), а також правила побудови виразів мови (множина продукцій, або правил виведення). Є однією з метамов.

Д

Дані – значення, записані в оперативній пам'яті або іншому пристрої комп'ютера.
Директива транслятора – завдання того чи іншого режиму трансляції програми. Можуть задаватися за допомогою засобів системи програмування або безпосередньо в програмі. У Турбо Паскаль-програмах записуються як коментарі вигляду {$послідовність-директив}.
Дія елементарна – узагальнення присвоювань та операцій над значеннями скалярних типів (порівняння, додавання, множення тощо).
Доступний елемент файла – елемент, який можна читати або записувати в даний момент виконання програми.
Доступність компонента структури даних – можливість обробляти компонент у той чи інший момент виконання програми. Компоненти рівнодоступні, якщо їх доступність не залежить від їх розташування в структурі, інакше вони нерівнодоступні.
Драйвер – програма, за допомогою якої виконується обмін даними між пам'яттю програм і портом пристрою введення–виведення.

Е

Евристика – правило, метод або прийом, призначений для підвищення ефективності пошуку розв'язку задачі.
Екземпляр задачі – задача, поставлена не в загальному вигляді, а з конкретним набором значень параметрів.
Елемент масиву – змінна типу, заданого в означенні масиву.
Ефект побічний – зміна значення змінної з ім'ям, глобальним у підпрограмі.

З

Завантаження – запис програми в оперативну пам'ять. Виконується за спеціальною програмою – завантажником, що входить до складу операційної системи.
Задача – питання чи вимога щось зробити (обчислити, намалювати тощо).
Задача масова – задача, що ставиться в загальному вигляді з параметрами.
Запис – у мові Паскаль змінна структурного типу, що складається з окремих змінних скалярних і структурних типів. Те ж саме, що структура. Також це тип змінних-записів.
Змінна (величина) – у найширшому розумінні це узагальнення, абстракція реальних та уявних об'єктів або їхніх окремих характеристик, які можуть мати різні стани. У програмуванні це ділянка пам'яті, що ставиться у відповідність імені змінної, записаного в програмі, під час виконання цієї програми. Ім'я змінної вказує, або посилається, на цю ділянку пам'яті.
Змінна автоматична – змінна, розміщена під час виконання програми в пам'яті автоматичній.
Змінна, глобальна в підпрограмі – змінна, чиє ім'я використовується, але не означається в підпрограмі. Воно означається в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.
Змінна динамічна – змінна, що створюється у вільній пам'яті і знищується при виконанні спеціальних операцій, указаних у самій програмі. На відміну від інших видів змінних, не має імені в програмі, а ідентифікується за допомогою встановленого на неї вказівника.
Змінна локальна – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі і яка розміщається в локальній пам'яті процесу виконання виклику підпрограми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.
Змінна локальна статична – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі, але яка розміщається в статичній пам'яті програми разом із змінними програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.
Змінна статична – змінна, розміщена під час виконання програми в її статичній пам'яті.
Значення – число, символ або елемент іншої множини, представлений у комп'ютері.

І

Ідентифікатор – позначення об'єкта, яким цей об'єкт ідентифікується, тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім'я. Щоправда, в мовах програмування деякі об'єкти, що є частинами складніших об'єктів, ідентифікуються не ім'ям, а виразом, у якому ім'я може ідентифікувати цей складніший об'єкт. Наприклад, елементи масивів або структур.
Іменування – присвоювання імені деякому об'єкту. У мові Паскаль іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const ім'я = вираз із сталими;
Ім'я – те ж саме, що ідентифікатор.
Ім'я, глобальне в підпрограмі – ім'я, записане, але не означене в підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.
Ім'я зовнішнє – ім'я, під яким файл відомий у файловій системі операційної системи.
Ім'я, локальне в підпрограмі – ім'я, означене в ній.
Індекс – номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами лише перелічуваних типів.
Індексова множина масиву – множина індексів елементів масиву. У мові Паскаль це носій перелічуваного типу.
Індексування операція – операція, застосовна до масивів. Результатом її є елемент масиву, заданий ім'ям масиву та індексом елемента.
Ініціалізація – означення змінної разом із присвоюванням їй початкового значення.
Інтерпретація – обробка програми, записаної мовою високого рівня, яка полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється при виконанні програми-інтерпретатора.
Інформація – відображення реального чи уявного світу в якомусь матеріальному носії.

К

Катенація – операція дописування до кінця однієї послідовності символів іншої.
Код цілого додатковий – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з оберненого коду додаванням 1 як до двійкового натурального.
Код цілого обернений – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з прямого коду заміною 0 на 1 і 1 на 0.
Код цілого прямий – подання додатного цілого у двійковій системі числення, тобто послідовністю 0 і 1.
Команда машинна – указання процесору на зразок "прочитати значення з оперативної пам'яті", "записати значення в пам'ять", "обчислити результат застосування операції до значень" і т.п.
Купа – те ж саме, що пам'ять вільна.

Л

Лексична одиниця мови, лексема – свого роду "цеглинка мови", подібна словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її лексику. Мова Паскаль має п'ять видів лексем: стала, ім'я, знак операції, роздільник і коментар.

М

Магазин – послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і вилучати їх з цього ж кінця.
Масив – змінна, утворена послідовністю змінних, причому:
- усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;
- кількість їх зафіксовано в означенні масиву й у процесі виконання програми не змінюється;
- кожний компонент має свій номер у послідовності (індекс) і відрізняється ним від інших елементів (ідентифікується);
- доступність компонента для обробки не залежить від його місця в послідовності.
Масив багатовимірний – масив, елементи якого є масивами.
Масовість алгоритму – властивість алгоритму задавати розв'язання множини екземплярів задачі масової.
Метамова – мова, призначена для описання структури виразів іншої мови.
Метасимвол – символ метамови, який вживається у її виразах і відсутній в алфавіті означуваної мови.
Мітка – позначення, яким оператор чи його складова частина ідентифікується в програмі.
Мова – система запису, призначена для передачі змісту. В основі має алфавіт і правила утворення найпростіших виразів мови (лексем), а також правила побудови складніших виразів із простіших. Ці дві групи правил називаються відповідно лексичною і синтаксичною системами мови. Виразам мови, починаючи від найпростіших, зіставляється позначений ними зміст, тобто їхня семантика. Правила, за якими виразам мови зіставляється зміст, утворюють семантичну систему мови. Розумінням мови і є знання цієї системи, тобто уміння зіставити виразу його зміст.
Мова машинна – мова запису програм машинних, до виконання яких і призначений комп'ютер. Є системою запису команд машинних.
Мова програмування високого рівня – мова запису програм, призначених для виконання їх комп'ютером, у яких його дії позначено з вищим ступенем узагальнення, ніж у мовах машинних.
Мова формальна – множина виразів, заданих деякою формальною системою, напр., сукупністю форм Бекуса-Наура чи граматикою.
Модуль – збірник означень імен у мові Паскаль.

О

Область дії означення імені – сукупність місць у програмі, де ім'я позначає об'єкт, вказаний саме в цьому означенні. За правилами мови Паскаль, означення імені діє від місця його запису в підпрограмі (програмі чи модулі) до її кінця. Якщо в цій області є підпрограми, означення діє і в них. Але якщо вони містять своє власне означення цього імені, то за тими ж правилам до кінця їх блоків діють їхні власні означення.
Означення імені – запис, яким задається, що саме позначає ім'я. У мові Паскаль ім'я може позначати змінну, сталу, тип, підпрограму, модуль, програму або її окремий оператор. В останньому разі воно називається міткою. Програма чи підпрограма самі по собі є означеннями їх імен.
Означення змінної з ініціалізацією – те ж саме, що ініціалізація.
Означення рекурсивне – означення елементів множини, яке задає елементи за допомогою інших елементів цієї ж множини. Об'єкти, задані рекурсивним означенням, також називаються рекурсивними.
Оператор – запис у мові програмування, що задає зміну станів пам'яті програми. У мові Паскаль є оператори таких типів: присвоювання, розгалуження (умовний), складений, переходу, циклу, а також виклики процедур.
Операційна система – система програм та інших даних, за допомогою якої організується робота комп'ютера в цілому. Вона визначає, команди якої саме з програм процесор має виконувати в той чи інший момент часу. Вона також забезпечує обробку файлів.
Операція машинна – операція, яку може виконати комп'ютер із значеннями, записаними в регістрах процесора.

П

Пам'ять автоматична – область пам'яті оперативної, в якій розташовуються ділянки локальної пам'яті процесів виконання викликів підпрограм. Ця назва походить від того, що ділянки займаються та звільняються без явних на те указань у програмі, записаній мовою високого рівня, тобто "автоматично". Ділянки розташовуються за принципом "останньою зайнята – першою звільнена", тому автоматичну пам'ять називають програмним стеком.
Пам'ять вільна – частина пам'яті програми, у якій змінні створюються та знищуються при виконанні операцій, указаних у самій програмі, записаній мовою високого рівня. Називається так, тому що не займається командами програми та змінними, означеними в програмі.
Пам'ять зовнішня – пам'ять на зовнішніх носіях даних, наприклад, магнітних дисках. Носії розміщаються на спеціальних пристроях уведення-виведення, до яких належать дисководи, а також екран, клавіатура, миша та ін.
Пам'ять оперативна – складова частина комп'ютера, призначена для зберігання програм, що виконуються або готові до цього.
Пам'ять програми – сукупність імен змінних, означених у програмі. Не плутати з пам'яттю процесу виконання програми.
Пам'ять процесу виконання програми – сукупність змінних, які у процесі виконання програми поставлено у відповідність іменам її змінних.
Пам'ять регістрова – пам'ять усередині процесора, утворена регістрами.
Пам'ять статична – область пам'яті, що виділяється під змінні, означені в програмі або модулі, а також під статичні змінні підпрограм. Називається так, тому що протягом усього процесу виконання програми відповідність її змінних та імен програми залишається незмінною.
Параметр – ім'я, що позначає величину, незмінну для конкретного екземпляра задачі, рівняння тощо. Різні значення параметра відповідають різним екземплярам задачі, рівняння тощо. Про значення цього слова в програмуванні див параметр підпрограми.
Параметр-змінна – параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку означається з описувачем var. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка пам'яті, уже зіставлена аргументу. Аргументом може бути лише ім'я або інший вираз, що позначає змінну.
Параметр-значення – параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку не має описувача var. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка локальної пам'яті, куди копіюється значення аргументу. Аргументом може бути довільний вираз відповідного типу.
Параметр-підпрограма – параметр Паскаль-підпрограми, яким позначаються інші підпрограми у їх викликах у тілі даної підпрограми. Ім'я конкретної "іншої" підпрограми задається у виклику даної.
Параметр підпрограми – ім'я, означене в заголовку підпрограми. В її блоці воно позначає змінну, підпрограму або тип. Дії, задані підпрограмою, описуються з використанням параметра. Ці дії виконуються з конкретним значенням, змінною, підпрограмою або типом, що задається у виклику підпрограми як аргумент.
Параметр фактичний – те ж саме, що аргумент у виклику підпрограми.
Параметр формальний – те ж саме, що параметр підпрограми.
Перелік – взаємно однозначна відповідність між елементами множини та натурального ряду (або його початкового відрізка 0, 1, 2, … , n).
Підпрограма – у мові Паскаль процедура або функція. З одного боку, є описанням розв'язання деякої задачі, що виникає як підзадача в задачах, розв'язання яких описують програми. З іншого боку, є означенням свого імені, яким далі у вигляді виклику підпрограми позначається процес виконання дій, заданих нею.
Підпрограма, вкладена в дану – у мові Паскаль підпрограма, записана в блоці даної підпрограми (програми).
Підпрограма, що охоплює дане означення імені – у мові Паскаль підпрограма (програма), у блоці якої записано це означення, або підпрограма, що охоплює підпрограму, у блоці якої записано це означення.
Підстановка аргументу на місце параметра підпрограми за значенням – процес, у якому обчислюється значення відповідного аргументу, вказаного у виклику підпрограми, і присвоюється локальній змінній, поставленій у відповідність параметру-значенню.
Підстановка аргументу на місце параметра підпрограми за посиланням – процес, у якому змінна, уже поставлена у відповідність аргументу, ставиться у відповідність параметру-змінній.
Подання числа з плаваючою точкою – подання дійсних чисел у вигляді  M 2p, де M – дробова частина (мантиса), p – порядок. У поданні зафіксовано розряди мантиси, порядку та знаковий.
Подання числа з фіксованою точкою – поданні дійсних чисел у вигляді  E.M, де E – ціла частина числа, M – дробова (мантиса). У поданні зафіксовано розряди цілої та дробової частин, а також знаку.
Поле структури – змінна, що є компонентом змінної-структури.
Поліморфізм – у програмуванні властивість операції бути означеною для різних типів. Така операція називається поліморфною.
Порівняння – операції =, <>, <, >, <=, >=. У мові Паскаль означені для всіх базових типів, а також для всіх типів перелічуваних, що задаються програмістом.
Порт – ділянка оперативної пам'яті, виділена кожному пристрою уведення-виведення. З нього пристрій переносить дані на зовнішній носій, записуючи їх, наприклад, на диск або екран комп'ютера. І саме в порт записуються дані від пристроїв, наприклад, від клавіатури або дисковода. Обмін даними між портом і пам'яттю програм ведеться за допомогою спеціальних програм – драйверів.
Послідовність рекурентна – послідовність, члени якої задовольняють деяке співвідношення рекурентне.
Послідовність упорядкована – послідовність довжини 1 або така, що кожний її наступний член не менше попереднього.
Пошук за ключем – пошук серед номерів елементів послідовності A найменшого (як правило) номера i такого, що A[i] дорівнює заданому значенню (ключу).
Пошук двійковий – пошук за ключем у послідовності, значення якої упорядковані. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо пропорційна двійковому логарифму довжини послідовності. Ключ порівнюється з елементом у середині послідовності, після чого шукати достатньо в одній із половин, на які розділяється послідовність. Тому цей пошук ще називається дихотомічним.
Пошук лінійний – пошук за ключем у послідовності, який полягає в послідовному перебиранні елементів. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо (лінійно) пропорційна довжині послідовності.
Програма – те ж саме, що алгоритм. У програмуванні частіше так називають алгоритми, призначені для виконання їх комп'ютером. Або такі, що за допомогою комп'ютера їх можна перетворити до вигляду, придатного для виконання комп'ютером.
Програма машинна – програма, записана мовою машинною.
Процедура – описання (як правило, параметризоване) обчислень, в результаті виконання яких змінюється стан пам'яті програми або якась інформація надходить у "зовнішній світ". Одночасно вона є означенням її імені.
Процес – послідовність дій. У програмуванні це дії, що виконуються за алгоритмом.
Процес виконання виклику підпрограми – процес, у якому запам'ятовується точка повернення в програму, обчислюються аргументи та підставляються на місце параметрів підпрограми, виконуються оператори тіла підпрограми та відбувається повернення до виконання програми з точки повернення.
Процесор – складова частина комп'ютера, що виконує команди машинні. Його структура подібна структурі комп'ютера, тобто він має свою "надоперативну" пам'ять, внутрішню шину та власне операційний пристрій.

Р

Регістр – ділянка пам'яті у складі процесора, в яку записуються операнди та результати операції машинної для якомога швидшого її виконання.
Рекурсія – використання означень рекурсивних.
Роздільник – символ, за допомогою якого відокремлюються одне від одного лексичні та інші одиниці програми. У мові Паскаль ними є дужки, символи ",", ";", ":" та деякі інші.
Розіменування – породження значення змінної за її ім'ям.
Розіменування вказівника – операція, що застосовується до вказівників. Її результатом є сама змінна, на яку встановлено вказівник.
Рядок – у загальному розумінні це послідовність символів із явно позначеним кінцем. У програмуванні це 1) послідовність символів; 2) змінна, значенням якої є послідовність символів; 3) послідовність символів із явно позначеним кінцем у файлі-тексті.
Красик О.Ю. © 2018Зробити безкоштовний сайт з uCoz